КПІ та історія енергетики

Батьки-засновники «енергетичної науки» в КПІ

Артем’єв М.А. – викладач КПІ з 1899 року, професор з 1900 року, визначний спеціаліст в галузі електротехніки, після закінчення вищої технічної школи в Берліні, запрошується на кафедру електротехніки в КПІ. Тут він працював до 1911 року – року звільнення групи професорів з інституту у зв’язку з політичними подіями. У 1911–1915 рр. він працював у Харкові, де за його проектом споруджували центральну електростанцію і електричну мережу міста. Поряд з викладацькою діяльністю Артем’єв М.А. плідно працював над вирішенням питань теоретичної електротехніки, займався винахідницькою і просвітницькою діяльністю. Артем’єв М.А. винайшов, зокрема, захисний костюм від високої напруги, електростатичний телефон, синхронізатор коротких імпульсів та ін. За його ініціативою у 1905–1906 рр. в КПІ створено товариство з повітроплавання.

Радціг О.О. – професор КПІ з 1899 р., видатний учений, спеціаліст в галузі парових турбін, викладав в інституті до 1911 року. Він основоположник паротурбінобудування в нашій країні, засновник наукової школи з теплотехніки. Першою вітчизняною працею в галузі термодинаміки була докторська дисертація Радціга «Математична теорія обміну тепла в циліндрах парових машин», захищена ним у 1095 році. З часу заснування інституту Радціг О.О.читав лекції з термодинаміки, курс теплових двигунів. Заснував лабораторію парових двигунів, завідував нею. Після 1911 року Радціг О.О. очолив кафедру термодинаміки Петербурзького політехнікуму.

Видатні випускники КПІ

Толубинський Всеволод Іванович (1904–1988). Випускник КПІ 1927 р. Учений у галузі теплоенергетики. Академік АН України з 1964 р., директор Інституту теплофізики у 1963–1972 роках.

Кремньов Олег Олександрович (1919– 1987).Випускник КПІ 1941 р. Видатний учений у галузі теплотехніки. Академік АН України з 1969 р.

Чиженко Іван Миронович (1926–2004). Випускник КПІ 1940 р. Видатний учений в галузі теорії електротехніки. Академік АН України з 1989 р.

Шидловський Анатолій Корнійович (н. 1933). Випускник КПІ 1957 р. Визначний учений в галузі електротехніки. Академік НАН України 1985 р., директор Інституту електродинаміки у 1973–2007 роках, з грудня 1998 до квітня 2004 року — віце-президент НАН України.

Стогній Борис Сергійович (н. 1936). Випускник КПІ 1959 р. Визначний учений в галузі електротехніки та енергетики. Академік НАН України 1990 р., академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України (1998–2015 рр.).

Кириленко Олександр Васильович (н. 1950). Випускник КПІ 1975 р. Визначний учений в галузі електротехніки та енергетики. Академік НАН України 2006 р., директор Інституту електродинаміки з 2007 р., академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України з 2015 р.

Загальна інформація

Згідно з положенням про КПІ 1898 р. було створено 35 кафедр у тому числі кафедра електротехніки.

На 1 січня 1926 р в КПІ існувало 8 кафедр, у тому числі кафедра електротехніки (проф. О.П. Котельников).

Наприкінці 20-х років ХХ ст. електротехнічна майстерня КПІ стала базою заводу «Точелектропривод» («Росток»).

Під час війни Другої світової війни КПІ був евакуйований в Ташкент, об’єднаний з Середньоазіатським індустріальним інститутом. На енергетичному факультеті підготовку фахівців з теплосилового та котельного обладнання, промислового використання теплової енергії здійснювали кафедри, які очолили доценти Б.П. Таранов та В.І. Толубінський.

У другій половині січня 1944 р. в КПІ в Києві було сформовано три факультети: механічний і хіміко-технологічний (з чотирма кафедрами на кожному), електротехнічний (з однією кафедрою).

У 1962 р. за розробку і впровадження у виробництво компенсаційних ртутно-випрямних агрегатів доцентам І.М. Чиженку і А.Ш. Немировському було присуджено Ленінську премію.

1975 р. урядом УРСР було прийнято рішення про затвердження технічного проекту розширення КПІ, до першої черги якого входив електротехнічний факультет.

ЗДОБУТКИ ЕНЕРГЕТИКІВ КПІ В 1960–1990 РР.

Факультет електроенергетики та автоматики

Факультет на середину 90-х років ХХ ст. складався з 8 кафедр: електричних станцій, електричних мереж та систем, електропостачання, автоматизації енергосистем, техніки та електрофізики високих напруг, електроприводу та автоматизації промислового устаткування, електромеханіки, теоретичних основ електротехніки, кафедри цільової підготовки НАН України – електроенергетики та електротехніки. Комплекс науково-технічних проблем, які об’єднують електроенергетику та електротехніку, вирішуються в тісній взаємодії всіх кафедр.

Кафедра електричних станцій. У різні роки кафедрою керували такі визначні вчені, як професори Б.І. Доманський, Й.І. Гребень, О.В. Орловський, М.Л. Калніболотський. З 1974 р. наукова діяльність кафедри під науковим керівництвом зав. кафедри проф. В.Д. Лепорського була спрямована на створення теорії, методів та засобів управління електроенергетичними об’єктами в стаціонарних та перехідних режимах. Зусилля кафедри були сконцентровані на вирішенні актуальних проблем оптимального управління складними електроенергетичними об’єктами за принципом замкненого циклу.

Кафедра електричних мереж та систем. Наукові розробки розгорнулись ще у 30-х роках ХХ ст., коли під керівництвом проф. Г.М. Городецького (завідував кафедрою у 1930–1956 рр.) виконано важливі дослідження властивостей дротів маловуглецевої сталі. У роботах проф. В.Г. Холмського (очолював кафедру у 1956–1975 рр.) викладено основні концепції теорії замкнених неоднорідних електричних мереж. З другої половини 70-х років ХХ ст. колектив кафедри під керівництвом проф. В.Н. Сулейманова наростила дослідження в галузі оптимізації режимів роботи мереж з великою параметричною неоднорідністю, вибору оптимальних режимів роботи сучасних систем на основі багатокритеріального аналізу.

Кафедра електропостачання. Заснована 1969 р. проф. В.М. Винославським, після якого кафедру очолив проф. А.В. Праховник. Колективом кафедри успішно виконуються роботи за науковими напрямками: моделювання та оптимізація режимів електроспоживання; моделювання та оптимізація параметрів та режимів систем електропостачання і розподільних мереж різноманітного призначення; створення методів та систем керування режимами систем електропостачання промислових об’єктів; створення технічних засобів, призначених для вимірювання характеристик електроспоживання, контролю та керування режимами електропостачання; застосування штучного інтелекту та елементів експертних систем в електропостачанні.

Кафедра автоматизації енергосистем. Наукові дослідження у галузі розробки методів і засобів релейного захисту та автоматизації енергетичних систем на магнітних і напівпровідникових елементах розпочато з 60-х років ХХ ст. під керівництвом проф. Ю.П. Гізіли (звідував кафедрою у 1962–1974 рр.). з 1974 р. під керівництвом проф. В.Ф. Скриля розпочалися наукові дослідження в галузі оперативно-диспетчерського управління розподільними електричними мережами, розробки та впровадження принципів організації телеінформаційної системи диспетчерського управління, технічних, алгоритмічних та програмних засобів із використанням каналів зв’язку. З 1993 р. ці роботи активізувалися під керівництвом зав. кафедри проф. О.С. Яндульського – розробка методів та засобів здійснення пристроїв релейного захисту та автоматики на сучасній елементній базі та мікропроцесорах.

Кафедра техніки та електрофізики високих напруг. Роботи в галузі профілактичних випробувань ізоляції розпочалися на кафедрі ще у 30-х роках ХХ ст. Дослідження та розробки проводилися під керівництвом професорів М.М. Морозова та І.Ф. Федченка. Під керівництвом зав. кафедри проф. М.Ю. Ієрусалимова у 1975–1987 рр. проводилися дослідження нових методів профілактики високовольтної ізоляції електричних машин, кабелів та трансформаторів. Починаючи з 1988 р. під керівництвом проф. Ю.П. Ємця розпочалися дослідження і розробка методів розрахунку електрофізичних полів, які використовувалися при проектуванні пристроїв техніки високих напруг.

Кафедра електропривода та автоматизації промислових установок. Заснована 1936 р.. перший завідувач – проф. М.М. Васильєв (1936–1957). До 1973 р. кафедрою керував доц. Л.О. Радченко. З 1974 р. її очолив проф. М.Г. Попович. Загальний напрям наукових досліджень – теорія і практика автоматизованих складних електромеханічних систем та установок з електродвигунами обертового та поступового руху (лінійні двигуни. Головні наукові розробки: основи теорії автоматизованих шахтних клітьових підйомних машин, основи теорії режиму одночасного гальмування багатомасових електромеханічних систем, електростартові агрегати, оптимальне керування транспортними установками.

Кафедра електромеханіки. Науково-дослідна робота під керівництвом завідувача кафедри Ю.А. Шумиловва була спрямована на створення нових типів обладнання для виробництва електричної енергії, дослідження електромагнітних процесів та віброакустичних характеристик машин змінного струму. Основний напрям наукової роботи кафедри – математичне моделювання фізичних полів в електричних машинах; моделювання магнітних вібрацій та шумів асинхронних двигунів малої та середньої потужності; дослідження режимів роботи асинхронних турбогенераторів великої потужності.

Кафедра теоретичних основ електротехніки. Працює та розвивається наукова школа фахівців у галузі силової перетворювальної техніки, якою керував акад. І.М. Чиженко (950–1989 рр.). Початок школі покладено роботами І.М. Чиженко, Ю.Ф. Видолоба, І,А. Курила в сфері компенсації реактивної потужності у мережах з іонними перетворювачами, які працюють при високому коефіцієнті потужності та можуть генерувати в мережу реактивну потужність. У 1989 р. кафедру очолив проф. В.І. Сенько. До сфери наукової роботи кафедра також необхідно віднести енергетичну електроніку, напівпровідникові перетворювачі частоти, силові електронні пристрої, електроживлення радіоелектронної апаратури.

Теплоенергетичний факультет

НДДКР, які проводилися на факультеті, були об’єднані загальним науковим напрямом – підвищення ефективності та надійності теплоенергетичного обладнання на базі систем технічної діагностики, маловідходної та безвідходної енерготехнології.

У межах вказаного напряму вирішувалися науково-технічні завдання великого народногосподарського значення, серед яких слід виділити:

Удосконалення режимів та підвищення ефективності експлуатації, надійності та маневреності енергообладнання ТЕС та АЕС;

– розробка та дослідження нових засобів і пристроїв акумулювання та перетворення енергії, створення теплових двигунів з високою питомою потужністю, термічним ККД та ступеню саморегулювання;

– розробка та дослідження систем технічної діагностики обладнання ТЕС та АЕС, АСУ тепловими процесами в енергетиці та промислових підприємствах;

– інтенсифікація теплообмінних процесів у конденсаторах, випарниках та охолоджуючих пристроях, термостатування та охолодження радіоелектронного та технологічного обладнання;

– розробка та дослідження високоефективних паливоспалюючих пристроїв різного енергетичного та промислового призначення, що мають низьку емісію шкідливих викидів в атмосферу;

– захист навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами за допомогою термокаталітичної очистки відходних газів та пристроїв заглибного горіння.

Кафедра теоретичної та промислової теплотехніки. У 70-х роках ХХ ст. на кафедрі склались два наукові напрями: інтенсифікація теплообмінних процесів у газорідинних системах (керівники О.М. Алабовський та В.Г. Риферт) та двофазних термосифонних системах (М.К. Безродний).

Кафедра атомних електростанцій та інженерної теплофізики. У післявоєнні роки під керівництвом акад. В.І. Толубинського (засновник школи теплофізики в Україні) розглядалися питання по конвективному теплообміну в однофазних середовищах і теплообміну при змінюванні агрегатного стану речовин, розвитку теорії теплообміну при кипінні, теплообміну та гідродинаміці двофазних потоків, теплофізиці ядерних реакторів.

Кафедра теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій. Наукова діяльність кафедри своїми джерелами пов’язана з роботами професорів М.А. Кондака та Б.П. Таранова у галузі газових та паротурбінних пристроїв. Під керівництвом проф. В.О. Христича склався науковий напрям теплотехніки у галузі паливних процесів та пристроїв.

Кафедра автоматизації теплоенергетичних процесів. У 50–70-ті роки ХХ ст. на кафедрі сформувався науковий напрям (керівник проф. В.С. Кочо) по створенню ефективних засобів контролю та автоматизації теплоенергетичних процесів об’єктів промислових підприємств.

Кафедра автоматизації проектування енергетичних процесів та систем. Створена в 1985 р.. зав. кафедри проф. В.Г. Сліпченко. Напрямок – розробка систем автоматизованого проектування в енергетиці та методи побудови інтелектуальних експертних систем, зокрема автоматизація проектування динамічних об’єктів та систем.

Далі буде

• Історія
• Енергетичний менеджмент
• КПІ

• Наукові школи КПІ ім. Ігоря Сікорського у сфері енергетики
• VIIІ Міжнародний конгрес інженерів-енергетиків